Середнеє. Орден Менших Братів Францисканців в Україні.

вул. Лінська, 20
89452 смт . СЕРЕДНЄ
Ужгородський р-н

Середнє знаходиться в західній частині Закарпатської області в передгірській зоні Карпат, недалеко від кордону з Угорщиною та Словаччиною. В 1946 році в Середньому було створено садвинрадгосп, а в 1947 році с. Середнє набуло адміністративного статусу "селище міського типу".

У ХІІІ ст. на місці сучасного селища Середнє був збудований замок найбільш сильного в Західній Європі Католицького Ордену Лицарів-монахів Тамплієрів (храмовників). Орден Тамплієрів був заборонений булою Папи Римського за наказом короля Філіпа Гарного. Після ліквідації Ордену у 1312 року та конфіскації його майна, Середнянський замок перейшов у володіння ченців Ордену св. Павла.

В XIV столітті в Угорщині ведеться жорстока боротьба за королівський трон, в результаті якої учасники феодальної фронди магнатів потерпіли поразку та втратили свої володіння. Новий король Карл Роберт дарує ці землі своїм прибічникам - представникам нових магнатських родів, в тому числі вихідцям з Франції, Італії - Другетам, Дожам, Дебрецені та іншим. Магнатам Другетам сподобався середнянський замок, на котрий вже претендував і феодал Палочі. Довга безкомпромісна боротьба, що велась між цими кланами за Середнянський замок протягом століття, закінчилася кінець кінців на користь роду Палочі. Та Палочі не довго володіли Середнянським замком.

В 1526 року в битві при Магочі, де угорські війська отримали жорстоку поразку від османських вояків, разом з королем загинув і останній представник роду Палочі по чоловічій лінії. Після цього Середнє переходить у володіння дворянського роду Добо, який походив з словацького села Доборуське. З роду Добо найбільшої слави добився Іштван, який під час австро-турецької війни очолив героїчну оборону Єгера в 1552 року. Капітан Добо часто був у Середньому, де його син силами полонених турків відремонтував та укріпив замок, а також заснував знамениті Середнянські винні підвали.

Середнє за період XIV - XVII століть стало одним з найбільших сіл краю. Протягом XVII-XVIII століть Середнянський замок неодноразово змінював своїх господарів у вирі нескінченних австро-турецьких та австро-угорських війн і поступово руйнувався. На початку XVIII ст. багато селян з Середнього відправилося у армію куруців-повстанців. За часів Ференца ІІ Раквуца під час визвольної війни угорського народу 1703-1711 роках замку було нанесено значного пошкодження. Споруда поступово розвалювалася, занепадала, ремонтом себе ніхто не обтяжував, адже архаїчний кам'яний монстр не відповідав стилю аристократії XVIII століття. Це єдина фортеця в краї, де в найбільш вцілілому вигляді збереглися елементи романського стилю. Розташований Середнянський замок у рівнинній частині Закарпаття, в той час як всі інші оборонні споруди будувалися поблизу торгових шляхів, на узгір'ях.

Перша згадка про поселення відноситься до XIV століття, але немає сумнівів, що Середнє виникло задовго до цього часу - адже тут знайдені предмети матеріальної культури, які відносяться ще до епохи неоліту. Є легенда про походження назви села: начебто місцеві жителі дуже довго вибирали шматок землі для свого житла, переходячи з місця на місце, і нарешті зупинилися якраз посередині вибраних для цього ділянок. Назва, ймовірно, виникла тому, що Середнє розташоване посеред долини.

Клімат сприяв розвитку виноградарства. Ліси активно вирубувалися, їх місце займала лоза та пшениця. В середині XVII сторіччя середнянські вина експортувались в Європу. Гальмував розвиток виноградництва, однак, феодальний звичай, за яким селянин міг пити вино, зроблене з свого винограду, лише протягом кількох тижнів різдвяних та пасхальних свят. В селі збереглися винні погреби ще з XVІ сторіччя. Навіть російський цар Петро I під час Прутського походу у 1711 році спробував середнянського вина - і воно так сподобалося, що сатрап наказав купити частину місцевих виноградників. Закарпатське селище Середнє славиться на всю Україну своїми виноградниками. Колись, ще до Другої світової війни, при храмах були ґаздівства, котрих на Закарпатті називають вірниками. Такі церковні маєтки були і в Середньому. Свої винниці тут мали спішський римсьо-католицький єпископ Йосиф Войташак і монастир сестер Сатмарок, по скільки ця територія Закарпаття за часів австро-угорщини, римо-католики підпорядковувались єпископству на Спіші, сьогодні Словакія. Їм належали також два великі підвали для зберігання вина та виноградники на площі понад десять гектарів. Але радянською владою було конфісковано всі винниці і підвали, а також три будинки разом з плебанією, які належали парафії, і за кілька десятиліть довели їх до аварійного стану.

Католицький Храм, на щастя, зберігся і не був замкнений. Коли у 1987 році бр. Казимир Жарковський, католицький священик був направлений до душпастирської праці на Закарпатті, парафіяни стали домагатися повернення святинь і маєтків. У Середньому повернули всі три будівлі які належали колись Церкві, де тепер розмістили плебанію, монастир Сестер зі Згромадження Ісуса та пекарню. Правда, повернули не весь церковний виноградник, а тільки півтора гектара запущеної ділянки, де порядкував радгосп.

На підставі архівних документів про власність згодом повернули парафії також винний підвал. Довжелезні та розгалужені пивниці-лабіринти, що тягнуться всередині кам'яної гори посеред селища Середнього, ще кілька століть тому видовбали турки. Найбільше виносховище колись належало угорським правителям. Туди можна заїхати вантажним авто. Церковна пивниця куди скромніша. Винний погріб завширшки 5 метрів, завдовжки - 26, а висота його - майже два метри.

Парафія в Середньому нараховує близько 400 вірних, має храм, побудований у 1806 році. В 2006 році парафія урочисто святкувала Ювілей 200-річчя. До цього ювілею парох бр. Казимир зі вірниками зробили великий ремонт храму внутрішньо і на зовні.

9 вересня 1995 року за згодою Апостолького Адміністратора і Нунція в Україні Архієпископа Антонія Франко в Середньому був ерегований при парафії Св. Луки, Чернечий Дім Ордену Менших Братів (Францисканців) .

Цього ж року до душпастирської праці у середнянській парафії був направлений бр. Володимир Свідерський. В жовтні 1997 року до них приєднався бр. Ісаак Хандерек з Краківської Провінції Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Польщі.

З 2005 року розпочалася будова нового чернечого дому (монастиря).

Державною мовою, звичайно, є українська, а літургійною мовою переважно є словацька, угорська таукраїнська.

У душпастрстві братам францисканцям допомагають сестри ізСловаччини зі Згромадження Ісуса.

2008 рік
19 жовтня 2008 року Престольне свято у Середньому на Закарпатті

19 жовтня в містечку Середнє Закарпатської області відбулося храмове свято на честь святого Луки. На урочистість прибуло багато гостей, запрошений був і єпископ Києво-Житомирської Дієцезії Станіслав Широкорадюк, який виголосив проповідь на урочистій Месі. Зокрема, він наголосив, що наше життя є Божим даром, і потрібно його не змарнувати, а прожити достойно, зі святістю. Актуальні теми, яких торкнувся єпископ, спонукали задуматись, на що ми витрачаємо своє життя, чим його наповнюємо. На урочистість прибуло багато паломників з навколишніх парафій, які спільно молились і прославляли Бога. Після Служби Божої був посвячений місійний хрест. Ще одна визначна подія відбулася в цей день - освячення новозбудованого монастиря отців - францисканців. Свою діяльність на Закарпатті Орден Францисканців розпочав ще 21 рік тому приходом молодого священика отця Петра ( Казимира Жарковського). Завдяки його діяльності багато храмів було відновлено, а також збудовано нові. Монастир, де тепер проживають чотири отці, є осередком францисканської простоти, радості та відкритості на людей. Хай Бог і надалі благословляє їхню працю. c. Анастасія СJ (текст взято з www.catholic-media.org)
	19 жовтня 2008 року Освячення Чернечого Дому Св. Антонія з Падуї у Середньому на Закарпатті

Головна \| Хто ми \| Молитва \| Гостьова \| Фотогалерея \| Форум \| Бібліотека \| Контакти \| Посилання
	© 2006-2010 Провінція Св. Архангела Михаїла. Copyright. All rights reserved. Всі права застережено. У разі використання матеріалів посилання на www.ofm.org.ua обов'язкове. Редактор сайту: бр. Михайло Багінський, ofm. Дизайн та розробка сайту: Віктор Войтенко. Попередні версії сайту: 2006-2007, 2008-2009.